курінь імені Тараса Бульби
Україна, Львів
курінний - Тарас Коропась
зв'язковий - Юрій Гвоздович, ЛЧ
upu41@plast.org.ua
Спогади учасника курінного табору 1999 року "Ти, у мене 41-й"

19.06.2007

Додав: Юрій Гвоздович

Було це на початку липня, сонячного і хвилюючого 1999 року, коли після довгих очікувань та готувань ми мали вирушати на наш (для більшості це був перший) курінний табір, який мабуть навіки увійшов в нашу пам’ять. Отже усі формальності були виконані, і я не встиг очуняти, як батьки вже підводили мене до кас приміського вокзалу, на якому збирались учасники і провід курінного табору. Тут були люди доволі близькі мені (одногуртківці) і ті котрих я бачив вперше.

Тож батьки передали мене під пильну опіку нашого виховника Опира Тараса, і з цього моменту в нас розпочався курінний табір, нас порахували, купили квитки, і повели до потяга в який ми успішно запакувались. Потяг рушив, я сів поряд друзів, і в цей момент мене неначе прикувало поглядом до особи котру я бачив вперше, це був приємної зовнішності, дужий і в одночас таємничий старшо пластун, на голові в нього був капелюх з якого виринало пір’я якогось, мабуть ним жеж злапаного орла, пластовий однострій, до цього часу я ще ніколи не бачив пластових шортів і гетр, з яких неначе калина похилила свої червоні грона, повисали котасики, я настільки захопився розгляданням однострою, що не міг відвести очей. В цей момент я захотів стати таким як він, і робити все щоб бути похожим на нього. Згодом я дізнався, що це наш комендант і з’язковий - Володя Жмурко.

Машеніст оголосив нашу зупинку „станція Сколе”, і ми ринули з потяга неначе горобці на пшеницю, це була перша наша серйозна пригода (не беручи до уваги СВ). З Сколе ми помандрували через гірські масиви і десь орієнтовно за годину від села Кам’янка розташували наш табір. Подальші наші декілька дій були вже нам знайомими, а це було, розставлення шатер, побудова щогли, брами, кухні, і що найбіле нас замучило так це транспортування харчів від машини до табору (випав дощ, утворилась величезна купа болота і машина не могла проїхати), десь між цим і відбулось наше відкриття, якого ми всі з нетерпінням чекали, в часі коли зачитували наказ ми почули таку річ, яка нас відразу заківила, як стійка, про яку ми дуже багато чули але ще не ніколи не куштували, і вже хотілось пошвидше тієї ночі, щоб на власній „шкурі” відчути і „поласувати”, що ж це таке.
Ось і прийла вона, темна, холодна і присипаюча ніч, яку ми так довго чикали, і з часом про яку ми хотіли б забути, особливо коли падав дощ і дуже хотілось спати. Незважаючи на це ми відчували почуття відповідальності за безпеку наших братів по духу, і з гордістю достоювали стійку.
Під час одного з стійкування зі мною і моїм товаришем з яким ми „відбували службу” трапилась весела пригода (хоча в той момент мені не дуже хотілось сміятися), орієнтовно в 3:00 ми почули, що хтось наближається до нашго табору, перед стійкою нам прочитали гутірку, що потрібно робити в різних ситуаціях, і в якому випадку піднімати алярм. Отже ми побачили двох старших хлопців, які щось вигукували, і аж коли вони підійшли поблище то почули, що вони шукають гітару, з початку ми дуже налякались, але зрозуміши що це пластуни ми трішки заспокоїлись і почали вимагати, щоб ті представились, а нето будемо піднімати алярм, перед табором тато мені купив дуже потужний ліхтарик яким я дуже тішився, оскільки було дуже темно, а в братів наших старших не було нічого, що могло б виробляти світло і нам треба було дізнатись хто ж це є, ми почали на них світити, між табором і кухнею була стежка біля якої був обрив метрів 2, вони почали наближатись до нас і ми вже хотіли піднімати алярм, але в цей момент юнак який був активнішим і з наплічником „Ярмак” випадково звалився в цей обрив, він з хвилину лежав не порушно і ми подумали, що він скрутив собі шию, бо летів дуже “гарно”, ми дуже налякались. В цей жеш час вийшов наш провід заспокоїв нас, і розібрався з тими хлопаками, нащастя з ним було все нормально.

Під час цього табору мені дуже сподобалась система точкуваня, було декілька стрічок різного коляру, які надавались за активність, братерство...

Програма була дуже насичена, настільки насичена, що ми немали часу щоб побайдикувати, нас поділили погуртках і кожного 3-го дня ми мали ватру, а так по вечорах мали гурткові вогники з виховником. На одну з ватер нам потрібно було підготувати представлення тубору, і гуртка, наш гурток називався „БК” розшифровувати не буду, ми цілісінький день готували представлення, складали пісні сценарій і таке всяке, і ось коли вже все було готово ми розпачали, доречі пісня яку ми склали в цей час допомогла нам отримати гран-прі на „День Пластуна”, усім надзвичайно сподобалось, описувати сценарію не буду, бо ще не зрозумієте.

Також мені запамяталась мандрівка до могил СС, що на горі Ключ, ми дуже довго йшли і накінець то прийшли. На вершині здійнявся шаленний вітер, і нас ледь не зносило, ми помолились і комендант розказав нам декілька цікавих речей про гору, про ті важкі часи, і таке всяке, спустившись трішки нижче сіли обідати і хотіли заварити чай, але навіть там був настільки сильний вітер, що всі наші спроби розпалити багаття були марними, мусіли обходитись холодною водою та канапками.
Інструктори настільки цікаво читали гутірки, що ми сиділи з розплющеними писками, і самі гутірки, викликали в нас велике зацікавлення, адже те, що ми чули під час сходин в домівці, тут могли спробувати і реалізувати. Мабуть таки на цьому таборі мене захопили своїми обіймами гутірка з піонірки, табірництва та самозарадництва, які в подальшому я старався чим краще виконувати і дізнаватись щось нове.

Ще один цікавий для мене момент, який мені чомусь запамятався, так це коли я розмовлям з нашим інструктором і бунчужним Опиром Тарасом, до нас підійшов юнак як розташував своє радіо на нашу чЕстоту і слідкував за нашою розмовою, мабуть що Тарас ділився чимось аж дуже, ну добре, так от Тарас зупинився розповідати, уважно-пильного глянув на нього і сказав, що тут є місце тільки 6 –ти парам очей то притому, що нас було двоє і йому тут не слід нічого стояти (про третю двійку очей, він мав на увазі свої окуляри). Не знаю чому але це мені запам’яталось, може через те що я там почув.

Проаналізувавши 10 таборів на яких був, я дійшов висновку, що цей таки курінний був найкращий, жоден з наступних таборів не налічував такої кількості цікавих інструкторів, атмосфери яка панувала, і ще дуже багато, що ти відчуваєш але не можеш пояснити і описати.

спогади учасника табору
Юрія Гвоздовича




Новини

13.05.12
СВ 2012
Читати цілу новину...

14.04.12
Курінний вишкіл практичного пластування 2012
Читати цілу новину...

26.03.12
Відвідини виставки пластових видань приуроченої 100-літтю Пласту та екскурсія музеєм Михайла Грушевського
Читати цілу новину...

07.03.12
МПШ 2012
Читати цілу новину...

29.04.11
День Пластової Присяги 2011
Читати цілу новину...

28.02.11
День Пластуна 20:11
Читати цілу новину...

10.12.10
у м. Славське Сколівського р-ну Львівської обл. Відбулась 17 Курінна Рада Бульб
Читати цілу новину...

01.12.10
Курінна рада 2010
Читати цілу новину...

14.07.10
Курінний табір 2010
Читати цілу новину...

19.05.10
КВПП
Читати цілу новину...

Усі новини...