курінь імені Тараса Бульби
Україна, Львів
курінний - Тарас Коропась
зв'язковий - Юрій Гвоздович, ЛЧ
upu41@plast.org.ua
Курінний табір "Гладіолус"

30.09.2008

Додав: Юрій Гвоздович

Почнемо напевне з того, що розповімо трохи про загальні риси курінних таборів нашого куреня. Так-от, справа у тому, що табір рідко пересувається зі свого місця, що позволяє на весь його час побудувати щоглу, браму та інші таборові споруди. Невід’ємною його частиною є звичайно двох-трьох денні мандрівки. Певний досвід пластування, самозарадності, який здобувається під час усього табору, залишається на ціле життя. Такі дні стараються запам’ятати на довго…

Цього року для курення є особлива радість — з’явилися нові учасники та пара прихильників. Цю радість ви можете поділити з ними у львівських “барах та пивоварнях”. Звичайно це глупий жарт, бо такі хлопці як ми, ніколи б не позволили пити алкогольні напої у такий святковий час, доречі, це навіть не личить пластунові. Так-от саме про цих рабів (так прозвав учасників провід табору) мені хочеться поговорити, бо з прихильників рабів вони перетворились на рабів-учасників. Тепер ці люди є повноцінними членами куреня, тому що отримали хустину з курінними барвами.

У перший день табору не було нічого особливого крім гарної погоди та приходу на місце…

Я трохи, напевне, відійду від теми, тому що хочу згадати анекдот, щоб посеред цієї довгої та, мабуть, трішки нудної історії менш-більш розвеселити Вас: “Захотів вийти Діма Білан на Євробачення в 2007 році, та не проголосував за нього народ російський. Розізлився Діма і цілий рік крутив свою попсу… Настав час нового Євробачення, подав Діма знов свою кандидатуру і вибрав його народ російський, щоб “патєряний” втретє уже не виходив.”

Три дні ми займались таборуванням. Щогла, брама та різні таборові споруди були готовими.

Похвалитися можу тим, що старшина не брала участь в побудові цього всього (усе робили раби і тим що зробили були цілком задоволені).

Перші два дні рабів купали у річці, аж по саму шию. Після купання дуже свербіла голова і на відкритті дня, коли лава стояла на струнко, щосекунди хтось чесав голову. Пояснювалося це тим, що якісь мушки аж не давали жити…

Наступні дні “лив” дощ, рідко коли всміхалося нам сонце і, здавалось, погода була тільки на вогники та ватри. Але раби сильно не розстроювались та продовжували таборувати. Десь посередині табору, як усі раби, які жили впродовж середніх віків, вирішили збунтуватись (дивіться на фото з табору). Мета бунту була така: “Ми вимагаємо “кольорові каримати” старшині!!!” Бунт було придушено бунчужним табору.

Після бунту провід табору дещо побоювався подібних інцидентів. Раби втихомирились, але дощ щось не хотів…

Однієї ночі нас збудив алярм, перший алярм, який прозвучав внаслідок того, що не було закрито дня, через надмірний дощ. Ми закрили нарешті день і учасників привітали з першим алярмом.

Після цього дощ змилувався над нами на цілий день, а то й на два, уже не пам’ятаю. Так-от, ми добре висохли та зробили величезний вогник-ватру, де всі могли досхочу наспіватися пластових пісень.

А, мало не забув сказати, що біля нас поселилися гості. Це були студенти. Ой, що ж то за люди були, ті студенти. Двома словами це було ціле ”Студентське братство” (ну, якщо шість-сім чоловік можна назвати братством). На терені їхнього маленького табору жили і хлопці і дівчата. Жили вони мирно (трохи дуріли), але то нічого доки в один прекрасний день не хотіли зробити нам підставу. Один момент, що біля братсва ночували пара сільських “бізнесменів”. Було зразу видно, що вони непрості хлопці, а люди з великого бізнесу, бо мали білу Волгу, курили Козака, пили Славу і розказували про зброю, а саме: міни-жабки, німецькі танки, яких облітали кулі і так далі й тому подібне. До речі, завжди жували в роті якусь солому. Пояснювали, напевне, тим, що від неї зуби стають білішими, а запах з рота перебиває запах сигарет. До того, так робили усі поважні бізнесмени.

Менш-більш Вам про них зрозуміло. Добре, тоді перейдемо до справи. Студенти розмалювали їхню машину, покрали шомполи на шашлики, щось із сорок курячих яєць і ще якісь дрібнички…

В неділю зранку, нічого не підозрюючи, ми пішли до церкви. Відстоявши Службу Божу поверталися на терен табору і побачили гінця від бунчужного, який сповістив що у раніше згаданих людей сталася така біда і що вони звинувачують у цьому нас — чесних громадян.

Братство навіть підкинуло нам яйця під намети, щоб доказати ніби все це натворили пластун. На щастя бунчужний, який у цей день вернувся із Чортівської ради, знайшов вихід як виплутатись із цієї ситуації. Приїхав участковий і вів з потерпілими довгу розмову про яку я Вам на жаль не зможу розказати, бо мене туди не допустили, але скажу, що ми добре виплутались і з полегшенням можемо зітхнути…

А, мало не забув, та ми ж придумали курінну пісню (точніше придумав провід табору, а найбільше «Лєнін», так звали лисого хлопця, який колись був у Бульбах і на таборі був інструктором). Думаю слова пісні Ви зможете дістати на курінному сайті або у групі ”Бульбасики 41(любителі дівчат=)”.

Наш курінь завжди відзначався своєю стійкою, безстрашною стійкою, як на «Свято Весни» так і на подібні до цього табори. Йдеться про те, що нас «обікрали» як останніх… бізнесменів. Не буду говорити, що саме забрали, але треба радіти, що забрали свої. Свої означає що ,як взяли, так прийшли і сказали де шукати…

За час табору відбулося дуже багато цікавих подій про які хочеться розповісти, наприклад про бійку зі старшинами, про алярм з плавками, тощо, але будемо підходити до кінця. Я хотів би згадати про пластунів, які отримали з п’ятої по другу посвідки. За ці два тижні вони визначились зразковою пластовою поставою та стали прикладом для інших пластунів куреня.

І так п’яту посвідку отримав прихильник Олесь Патерко (відомий ще за псевдонімом Кабан), четверту посвідку отримав Курило Святослав (Джміль), третю посвідку отримав Тарас Коропась (шиферне ім’я Клюшка) і другу посвідку (бо про першу ще нічого не відомо) отримав Маркіян Брозь чи Брось (псевдонім Страус). Хочеться привітати цих людей і побажати їм подальшого щасливого пластування. А тепер трішки повернемось до хлопців, які поповнили стан учасників у курені. Першим заприсяженим у курені став Максим Колісниченко (відомий ще Вам за псевдонімом Рембо або Сенсей). Як говорять наші джерела він першим почав бритися з гуртка ’’Гроно винограду.’’ Тай взагалі хлопець у всьому першун.

Ось і закінчення, яке я не вмію складати, і взагалі не люблю я закінчень, але якось уже треба ту писульку закінчувати. Можливо я не усе згадав, але що міг, то згадав…


СКОБ!
Щиро Ваш “Торт Наполеон”





Новини

13.05.12
СВ 2012
Читати цілу новину...

14.04.12
Курінний вишкіл практичного пластування 2012
Читати цілу новину...

26.03.12
Відвідини виставки пластових видань приуроченої 100-літтю Пласту та екскурсія музеєм Михайла Грушевського
Читати цілу новину...

07.03.12
МПШ 2012
Читати цілу новину...

29.04.11
День Пластової Присяги 2011
Читати цілу новину...

28.02.11
День Пластуна 20:11
Читати цілу новину...

10.12.10
у м. Славське Сколівського р-ну Львівської обл. Відбулась 17 Курінна Рада Бульб
Читати цілу новину...

01.12.10
Курінна рада 2010
Читати цілу новину...

14.07.10
Курінний табір 2010
Читати цілу новину...

19.05.10
КВПП
Читати цілу новину...

Усі новини...